Нефть Brent
$73.30
+3.08%
2
Ольга і Влад Сафронови просять про допомогу. Матері і синові довелося зіткнутися з великою бідою. Тепер вони разом борються за життя, день за днем переконуючи себе, що все неодмінно налагодиться.
Про те, що біда не приходить одна, Ольга Сафронова з Хабаровська знає не з чуток. У 2013 році у її 7-річного сина Влада виявили лейкоз, а в 2014-му страшний діагноз «рак» поставили самій жінці. До цього життя матері і її дитини текла по звичайному руслу - Сафронова працювала директором торгового підприємства, Влад вчився в школі, займався англійською. Але одного разу все змінилося ...
"Були канікули, Влад катався на гірці - згадує 44-річна Ольга. - Упав, зламав ключицю, місяць ходив у гіпсі. Через три дні після його зняття у сина сильно захворіло ребро. Приїхала "швидка, запідозрила апендицит і відправила в дитячу лікарню. Там Влада обстежили і знайшли запалення ребра. "
Коли Ольгу викликав до себе гематолог і повідомив, що в крові Влада виявлені бласти, вона не повірила. «Я твердо сказала лікарю - ви переплутали аналізи, цього не може бути - розповідає жінка. - Але виявилося, не помилка ...
Все понеслося як в страшному сні: сина терміново госпіталізували і зробили чистку ребра. Я стала вивчати книги про онкології і зрозуміла, що у дитини не було жодної ознаки хвороби. Його не нудило, він майже не застудився, у нього не паморочилося в голові і не з'являлися на тілі дрібні синці, як це буває при лейкозі. Так, часом він відчував втому - йдуть вони з моєю мамою додому з уроків, а він їй: "Бабцю, давай посидимо на лавці, відпочинемо". Але у дитини школа, тричі на тиждень англійська, тренування з айкідо: хто б на його місці не втомлювався "?
Влада лікували в Хабаровську - робили хіміотерапію, пункції. Хлопчик жив то вдома, то в лікарні, при цьому не перестаючи вчитися і займатися спортом: до хворої дитини ходили викладачі зі школи і репетитори, тричі на тиждень з ним тренувався учитель фізкультури.
За що нам це?
Після двох з половиною років лікування лікарі винесли вердикт: Влад здоровий. «Які щасливі ми були тоді, їздили на дачу, купалися в річці ... - згадує Ольга. - Але радість тривала недовго. Через чотири місяці відпочивали за містом. Син був у городі, їв малину. Раптом заходить: "Мама, мені погано ...» і непритомніє.
"Швидка» поставила підозру на менінгіт, але в клініці лікарі вирішили, що це отруєння, зробили промивання і відправили додому. По дорозі Влад з заднього сидіння каже: "Мам, я не можу писити і читати." Я йому: "синочку, що не жартуй так." Приїжджаємо додому - Влад знову непритомніє, його нудить. Відкачала, пишу йому букви на папірці, а він: "Я не розумію". МРТ голови показало - у Влада був крововилив в мозок. Причина незрозуміла. Зробили крапельницю, набряк спав. З сином займалися логопеди і психіатри, він прийшов в норму. Лікарі заспокоювали - більше боятися нічого. Але я серцем відчувала: за цим крововиливом є щось більше, страшніше.
Відправила знімки і аналізи Влада в Сеул, звідки мені прийшла негайна відповідь: можливість рецидиву - 99% ". Через три дні Ольга з Владом були в Кореї. Після біопсії лікар відразу ж велів приступати до «хімії» - сказав, що не можна втрачати ні хвилини.
Але що випало на долю Сафронових - нещастя не закінчилися на хворобі Влада. Через рік після страшної звістки про недугу сина, проходячи щорічне обстеження, Ольга дізналася, що сама хвора на рак.
"Пухлину знайшли в грудях, і я знову відмовилася вірити - згадує жінка. - Адже так не буває! За що нам це? »Усвідомивши, що хвора, Ольга погодилася на хірургічне втручання. "Попросила груди повністю не забирати, я ж все-таки жінка, хочу бути красивою - розповідає Сафронова. - Після операції пройшла "хімію», але через два місяці відчула нове ущільнення. Здала аналізи - виявилося, у мене з'явилася ще одна пухлина і вона швидко росте. Вирішила спробувати лікуватися у закордонних лікарів, відправила свої аналізи в Сеул, де борюся за життя до сих пір. "
Ні дня без сліз
Необхідна Ользі радіотерапія коштує $ 36 тис. «Ми дуже потребуємо грошей - ділиться Ольга. - Коли я тільки захворіла, допомагали близькі і друзі, а коштів все одно не вистачало. Довелося звернутися до фондів, але скрізь відмовляли. Лежали зі мною в палаті дівчата, які навчили - мовляв, треба створити сторінку в Мережі, просити грошей. Для мене це було дико, я ніколи не стояла з простягнутою рукою, завжди добре заробляла. Але куди діватися - довелося ... Батько Влада нам не допомагає - він ніколи не бачив сина, ми не спілкуємося. Не знати про біду він просто не може - про нас з Владом писали в усіх Хабаровський ЗМІ, часто показували по ТБ.
Я створила з друзями ініціативну групу, залучили діточок, які роздавали на стадіонах, в торгових центрах і просто на вулиці листівки з проханням про допомогу. І сталося диво - люди несли хто 50, хто 100 рублів, хто тисячу. А одного разу до нас додому прийшла бабуся років 80. Тремтячими руками вона дістала з кишені стареньку хустинку, заколоту булавочкою, розгорнула її, а там - 20 тис. рублів. Я, каже, на могилку їх відкладала, але вам потрібніше. А мені буде стимул ще пожити! Я тоді так плакала - це ніякими словами не передати ».
Місяць тому в Instagram Оля написала засновнику благодійного клубу «Добрий блогер» Аріні Шумакові. Дівчина відгукнулася і стала розміщувати в соціальних мережах заклик про допомогу Сафроновим.
"Ви не повірите, але за кілька днів нам перерахували 12 млн рублів - розповідає Ольга. - Одна сім'я з Казахстану перевела $ 50 тис. Цих та раніше зібраних грошей вистачить для оплати необхідної синові хіміотерапії, яку йому будуть робити ще три роки. Якби я могла встати на коліна перед кожною людиною, яка відправляла гроші, я б зробила це. Величезне спасибі, добрі люди! Кожні ваші 100 рублів - це життя мого сина. Бережи Вас Бог! Також я вдячна своїм роботодавцям - вони не скоротили мене, я до сих пір числюсь в штаті і отримую зарплату. Але гроші тут відлітають миттю - в Кореї дуже дороге життя. Кілограм картоплі коштує 350 рублів, м'ясо - 3,5 тис. Ми його не беремо, занадто дорого. Намагаюся радувати сина іншим: купую йому фарби - він дуже любить малювати. Ще Влад шиє іграшки, збирає "Лего".
На новорічні свята мама і син літали до Хабаровська, постаралися привезти з собою якомога більше їжі - макаронів, круп, тушонки. "Однак собака на митниці пронюхав нашу" контрабанду ", прикордонники все вилучили - в Кореї продуктовий карантин. Влад ридав, але вони були непохитні. Сподіваюся, влітку знову вдасться вирватися додому. Хочеться побалувати сина, а то він часто зітхає: "Мама, я так сумую за бабусиним пирогом з рибою і супом з тюфтельки."
Минулого тижня у Ольги і Влада почався курс променевої терапії. «Будемо ходити на процедури за ручку - розповідає мама.
- Моя пухлина розростається, а коштів на лікування немає. Відчуваю себе погано. Тільки син піднімає настрій. Нещодавно підійшов, обійняв: «Мамочко, хоч у тебе й немає волосся, ти все одно найкрасивіша».
