Планети формувалися шляхом аккреції «силікатних намистин»

19.04.2015 14:50 0

У новому дослідженні передбачається, що хондры - невеликі сплавлені «намистини», які є основною мінеральною фазою найпримітивніших метеоритів, відіграють ключову роль у процесах формування планет. Комп'ютерні моделі, розроблені вченими з Американського музею природної історії, Лундського університету, Швеція, а також інших наукових установ, демонструють, що планетезимали розміром приблизно з астероїд - «будівельні блоки» планет - можуть зростати до розмірів, які спостерігаються вченими в даний час, вбираючи в себе зустрічаються на їх шляху хондры розмірами приблизно з піщинку кожна.

На ранніх стадіях формування планет частинки пилу з газопилового диска, що оточує молоду зірку, стикаються і злипаються в єдине ціле, формуючи базові агрегати частинок, або «пилові зайчики», які потім з'єднуються в невеликі округлі камені, на зразок гальки, а згодом і в досить великі «валуни». Однак комп'ютерне моделювання околозвездного диска показує, що при досягненні «валуном» розміру приблизно в людський зріст опір навколишнього «валун» газу призводить до зниження швидкості його руху і падіння на зірку приблизно через 100 орбітальних витків. Крім того, быстродвижущиеся «валуни» при зіткненнях розбиваються на друзки, замість того, щоб об'єднуватися в єдине космічне тіло.

У 2007 році автори цього дослідження запропонували механізм, названий ними механізмом потокової нестійкості (streaming instability), який пропонує альтернативу описаним вище сценарієм. Потокова нестійкість виникає тоді, коли на одній з орбіт виявляється більше «валунів», ніж на сусідніх орбітах. «Валуни», рухомі по такій орбіті у складі великої групи, дією своєї гравітації розчищають від газу щілину в аккреційному диску, причому настільки широкий, що в цій смузі виявляються і «валуни», що рухаються по сусідніх орбітах. Таким чином, опір руху газу більш нечисленних груп «валунів» знижується, і відповідно з ним знижується і швидкість деградації орбіт таких груп космічних каменів, що означає зменшення швидкості їх зближення один з одним і з більш великими групами «валунів». Поволі зближаються «валуни» в кінцевому рахунку злипаються і утворюють планетезимали.

У новому дослідженні вчені за допомогою суперкомп'ютера змоделювали процеси формування планетезималей і показали, що роль «валунів» в цьому процесі, ймовірно, грали не великі астероїди, а окремі складові їх хондры. Розміри цих хондр, як вважають дослідники, достатні для того, щоб уповільнення їх оточуючим планетезималь газом вело до падіння хондры на батьківську зірку, тобто, у випадку Сонячної системи, на Сонце.

Следующая новость
Предыдущая новость

Запчасти для тяжелой техники любых брендов из США Выбор посуды на любой вкус Как оформиться частным предпринимателем Качественный ремонт ноутбука Asus Магазин дверной фурнитуры: цилиндры для замков

Последние новости